Козацька Русь. Полковник Лаврін Капуста

Вихід друком нової книги – це завжди подія в культурному житті міста. Особливо, коли автор книги – наш земляк, людина, яка живе поруч з нами і яку ми добре знаємо. Це член Національної спілки письменників України Олександр Кухарчук. Ще наприкінці 2013 року на своєму персональному сайті письменник повідомив, що приступає до написання нового роману. І от літературно-історичний доробок автора поповнився новим романом - «Козацька Русь. Полковник Лаврін Капуста». Це не просто художня книга, це - наша героїчна історія в художній формі. Ми пам’ятаємо, скільки місця відводилось в підручниках радянських часів нашій історії. Це були декілька скупих сторінок. Наша історія, на жаль, має ще багато білих плям і малодосліджених сторінок. І дуже важливо, що серед нас є такі небайдужі люди, справжні патріоти, які силу-силенну свого особистого часу проводять в історичних архівах, щоб заповнити ці прогалини.

Йордан - вода студенна

Дванадцятиденний період зимних святок в Україні закінчувався 19 січня. Останній день цього періоду супроводжувався різними магічними діями та повір`ями. За традицією свято відбувалося на річці, біля струмка або біля криниці. Напередодні на льоду й снігу робили одне скульптурне зображення хреста, яке обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Навколо хрестів ставили ялинки. На йордань - так називалось місце, де проходила церемонія хрещення,- збирався великий, святково одягнений натовп, також сходились з навколишніх сіл і хуторів селяни, у яких не було своєї церкви. Освячену воду швидко набирали в посуд і розносили по домівках. Люди вважали, що у того, хто зробить це першим, господарство буде йти краще. Йорданській воді приписувались чудодійні властивості.

Бібліотекарі міста – бійцям 26-ї Бердичівської артбригади

В Україні йде війна! Наші воїни стоять живим щитом на  захисті не тільки Донеччини і Луганщини, а й всієї України. Якщо не зупинити  кремлівську агресію на Сході, то завтра бойовики та найманці прийдуть до наших домівок. Це війна проти всіх нас – громадян України. Ми не можемо бути байдужими до загибелі наших хлопців, які не шкодують свого життя за нас, за майбутнє наших дітей та онуків, за майбутнє незалежної України. Люди розуміють, наскільки зараз важлива допомога бійцям  української армії. Волонтерський рух в  нашій країні стрімко поширюється.

Маланка та Василь несуть добро усім

А в полі, полі сам Господь ходив,
Сам Господь ходив,зерно розносив.
Діва Марія Бога просила:
«Уроди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю,всяку пашницю».
Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздоровляю.
Будьте здорові з Новим роком і з Василем.
Дай Боже!

Український народ має свої обряди та звичаї і це відрізняє його поміж інших . Люди у своєму повсякденному житті та в загальнонаціональних справах керуються цими неписаними законами. Українці-одна з найдавніших націй на нашій планеті . Наші пращури почали творити свою культуру ще в період язичництва. ЇЇ основу завжди складали обрядові канони та звичаї.

Я для тебе горів, український народе

Василь Симоненко постає перед сучасним читачем виразником народної совісті, правди і надії. Силою свого поетичного таланту поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів. В його поезії - любов і відданість рідній землі, рідному народові.Належав Симоненко до когорти  шістдесятників – тих, хто не боявся говорити правду, не корився владі. Їх твори не друкували, але справжня поезія живе вічно. І нині твори Симоненка повертаються до нас у збірках і піснях.

Писати вірші Василь Симоненко почав ще в школі. Власне буття у світі поет переніс в поетичний світ, намагаючись пробудити людину, духовно возвеличити її, застерігаючи від зачерствіння душі, морального занепаду.