Той самий довгий день...

     Сьогодні ми відзначаємо трагічну дату нашої історії – День пам'яті жертв Великої Вітчизняної війни, вшановуємо память тих, хто відав своє життя за мирне небо, хто своїм ратним трудом наближав таку жадану Перемогу. У перебігу вікопомних подій буремного ХХ століття особливе місце посідає день 22 червня 1941 року. Червневі дні 1941 року... 

     22 червня... Війна страшним смерчем пронеслася, прокотилася через наші душі, через наші долі, через наше місто. За час окупації гітлерівці стратили у Бердичеві більше 38 тис. мешканців міста. Крім того, на каторгу до Німеччини примусово вивезли 11,5 тис. жителів. Понад 7 тис. бердичівлян билися проти ворога на фронтах, 5 тис. уродженців Бердичева загинули смертю хоробрих. Знищене майже все єврейське населення. 

     В бібліотеках міста були оформлені виставки-перегляди, тематичні полички приурочені до цієї трагічної дати. Бібліотекарі знайомили користувачів з історично-популярною літературою даної тематики,організовували зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни. Частим гостем наших зустрічей буває Дудчик О. Ф. - учасниця партизансько-підпільного руху.

  

Дудчик Олена Федорівна 

     Як символ пам'яті народної яскравим факелом горить незгасне полум'я Вічного вогню, Вогню Слави на честь тих, хто здобував величну Перемогу. На бронзі, мармурі і граніті в його світлі палають слова, немеркнучі, як слава переможців: “Подвиг ваш безсмертний!”

У святому мовчанні над Вічним вогнем

Схиляється наша Вітчизна.

Уклонимось тим, хто поліг у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

Згадаємо всіх поіменно,

Серцем згадаєм своїм.

Не в'януть квіти біля пам'ятників. Не зів'яне у віках пам'ять людська про вірних синів і дочок Вітчизни, які грудьми стали на її захист.Не минає біль серця, не проходить біль багатострадальної землі. І ми подумки повторюємо: ніде і ніколи більше не спізнають люди такого горя! Ніде і ніколи!