Свято першоверховних апостолів Петра і Павла

       Церковне свято першоверховних апостолів Петра і Павла у народній традиції здебільшого називають Петрів день. Він завершує нестрогий піст – Петрівку.

        В Україні з цим днем пов’язують багато повір’їв та звичаїв.

На Петра вперше після посту дозволялось готувати молочні страви. Господині варили вареники з сиром, пекли мандрики – сирні бабки. З цього часу переставала кувати зозуля, бо «мандриком вдавилася» – пояснювали дітям бабусі. А вкрала зозуля цей мандрик у святого Петра. От Бог її і покарав. Однак, якщо зозуля закує й після Петра, то це, за народними віруваннями, віщує нещастя.

       Святий Петро також вважався покровителем пастухів. У нього був і батіг. Згадайте високі, з ніжними блакитними квітами, стебла цикорію. Власне, цю рослину і називають «Петровим батогом». Наступний день після Петра і Павла йменується у народі НапівПетра (13 липня) або Петрового батька. Традиційно на Петрового батька різали трьох півників і варили борщ у трьох глечиках. Тут пригадаймо новозавітню історію, коли святий Петро тричі відмовився від Ісуса Христа.

         Однак пам’ятаймо, що обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за Віру Христову в один день (67 р. н. е.) у Римі. Павло, як римський громадянин – усічений мечем (обезглавлений), Петро – розіп’ятий. Оскільки він вважав, що не гідний бути розіп’ятий на хресті, як Спаситель, його, за власним проханням, розіп’яли вниз головою, опісля поховали на Ватиканському пагорбі і над місцем поховання нині розташований головний вівтар собору святого Петра.

          На честь першоверховних апостолів Христових Петра і Павла церква встановила великий празник, який святкується 12 липня.  В народі цей день вважається традиційним початком жнив.   До цього дня готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці цього дня всі йшли до церкви. Дівчата прикрашали свої голови вінками із польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшись із церкви, люди розговлялися мандриками. Сама назва походить нібито від того, що мандруючи по світі, Петро з Павлом харчувалися мандриками. У цей день господарі неодмінно виносили громадським пастухам гостинця: мандрику, грудку масла. На Бойківщині пастухи збиралися на пасовиську, будували «петрівник»— невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню і разом обідали. Їли молочне — щоб корови краще доїлися. У східних регіонах України існував звичай на Петра «заполіскувати дійниці». Жінки обідали гуртом, а потім рвали трави, що мають жовтий цвіт, і годували ними корів: «щоб жовте молоко було».

      Після Петра розпочиналися жнива. В українській петрівчаній пісні співалося:

Минулася петрівонька,

Почались жнива.

Наробилася у полі,

Що тільки жива.

Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.