Берегиня українського духу

Лунає мелодія дивна,

Мов ніжна і чиста любов.

Царівна пісень, Чураївна,

До нас повернулася знов.

На велике православне й козацьке свято - Покрову Пресвятої Богородиці – народилася народна артистка України Раїса Панасівна Кириченко. У жовтні цього року унікальній українській співачці, якій аплодували мільйони прихильників у всьому світі, виповнилося б 70.  Ось уже майже  дев’ять  років  голос Раїси Кириченко звучить тільки в записах. І квиток на такий концерт не купиш, і букет  незрівнянній козачці не вручиш. Та й, мабуть, немає ніде у світі такого концертного залу, який би вмістив усіх бажаючих  послухати її чарівний голос.

Народилася головна козачка вільної України у 1943 році. Вийшла з хліборобського роду, тому не цуралась чорної праці, вміла все робити своїми мозолястими руками. Ще з дитинства допомагала мамі, бігала на ферму доїти корів, носила батькові в поле нехитру їжу, а йдучи співала, співала, співала. Коли вона з подружками  співала в хорі, мабуть, навіть не сподівалась, що стане заслуженою, а потім народною артисткою України, лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка.  І найвища з усіх нагород – орден княгині Ольги. Увесь цей шлях разом з нею пройшов її чоловік Микола Кириченко, з яким вона прожила 42 щасливих роки.  Чудова людина, віртуозний баяніст, він також був надійним акомпаніатором у звичайному побуті. Раїса  Панасівна завжди про це  пам’ятала і з вдячністю говорила про це у своїх піснях: «Життя кохання принесло щасливе, а доля друга вірного дала. Я відчуваю справді незрадливе тепло його подружнього крила».

Співачка завжди була дуже близькою з матір’ю.  Мабуть тому в її піснях багато слова «мама». Цікава історія «Маминої пісні», яку вона пронесла крізь усе своє життя. Далеко не кожен знає, що ця пісня могла стати «маминими тюльпанами». Анатолій Пашкевич, автор музики хотів присвятити її своїй мамі, яка пішла з життя, коли квітували тюльпани. Усього було 20 варіантів пісні. Двадцять разів поет-пісняр Дмитро Луценко переписував текст, аж допоки, почувши  черговий  варіант, Раїса Панасівна не заридала.

Коли співачка захворіла, їй довелося повернутися в рідну Полтаву.  У Черкасах їй не підходив клімат, а  дома – таке солодке і запашне повітря, затишний вишневий садок,  цілюща вода з криниці дитинства. Мабуть треба народитися на Полтавщині, щоб відчути цю магічну і божественну красу. Можливо, саме тому тут народився Микола Гоголь, Іван Котляревський, Василь Симоненко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Олександр Білаш…

За життя Раїса Кириченко не була обділена увагою, її любив народ, визнавала держава. Польща, Прибалтика, Білорусь, США, Канада, Німеччина – ось далеко не повна географія її концертних подорожей. І скрізь – гарячий прийом і палкі оплески, бо пісня не має берегів і кордонів.

Бібліотекарі центральної  міської бібліотеки  для дорослих  запросили своїх користувачів  до музичної вітальні  «Душа, обернена до пісні»,  присвяченої 70-й  річниці від дня народження берегині української пісні Раїси Кириченко.

Присутні мали змогу познайомитися з творчістю  Раїси Кириченко і  насолодитися чарівним голосом співачки. Пісні української козачки звучали у записах, а також у виконанні нашої активної читачки, солістки міського Палацу культури ім. Шабельника Тетяни Щенявської.

Бог дав Раїсі Кириченко співучу душу, велике серце й ніжну задушевну красу, яка дійсно народжується раз на століття. ЇЇ пісні і сьогодні лунають всюди, де живе українська душа, яка просто не може без пісні.

  

Те життя, яке Раїса Кириченко подарувала кожній своїй пісні, воістину незгасиме, адже ми продовжуємо, як і раніше, черпати наснагу з цілющого джерела її любові до рідної землі.