Польща стає ближчою

Увага поляків до нашого міста не випадкова, адже в Бердичеві проживає одна з найбільших на Житомирщині польських громад. Чимало бердичівлян нині навчаються та працюють у Польщі. Проведення Днів польської культури в Бердичеві вже стало доброю традицією. Вперше Дні польської культури були проведені в травні 2000 року. З того часу минуло 15 років. Багато чого змінилося, відійшли у вічність люди, народилися нові покоління українців та поляків. Та незмінно з року в рік поруч із синьо-жовтими прапорами майорять біло-червоні державні символи польського народу, незмінною залишається дружба двох народів, яка знаходить втілення у Бердичеві. Цьогоріч ця подія була ювілейною, але зважаючи на ситуацію, гучних святкувань та помпезних заходів не було. Та вони й не потрібні, адже наша історія пов’язана на стільки тісно, що провести чітку межу між поляками та українцями практично неможливо.

Український рубікон

Однією з неоднозначних сторінок нашої історії є Полтавська битва 1709 року, яка стала вирішальною в багаторічній війні Російської держави проти Швеції. Україні довелося взяти участь у великій Північній війні й понести з свого боку тяжкі втрати, хоч інтереси, задля яких цар Петро І розпочав цю війну були далекі й чужі для України.
27 червня виповнилося 305 років з дня Полтавської битви, битви, що суттєво вплинула на подальший розвиток нашого народу, подія, щодо якої і сьогодні зберігається різне бачення та оцінка. Російські, українські, шведські історики по-різному висвітлюють Полтавську битву. Але одностайні в одному: вона поклала межу в історії Московської та Української держав.
Полтавська битва була однозначно трагедією для шведів, але більшою – для українців. Шведи програли битву супротивнику, який мав значну перевагу в живій силі та гарматах, але вони не втратили ні честі, ні держави. А ось для України наслідком полтавської катастрофи була московська військова окупація і щораз більші обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Саме тому українці сприйматимуть Полтавську битву як свою національну катастрофу – символ втрати надії на відродження державності.

Конституція України: минуле і сьогодення

Цими днями ми відзначаємо 18-у річницю Конституції України. 28 червня 1996 року Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Конституцію України. Україна нарешті здобула свій Основний Закон – необхідний елемент сучасної законодавчої системи. Історики запишуть для прийдешніх поколінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 року була прийнята і затверджена Конституція України. Цей день тоді ж був проголошений державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя.

Цікава книга поруч: трилогія Івана Костирі

Іван Костиря - один з найвідоміших письменників України, зокрема Донбасу. Костиря - справжній майстер слова. Його рядки – взірець багатої, щирої, поетичної мови.
В багатому творчому доробку письменника видатне місце посідає трилогія: «Ненька», «Хата», «Доля». Це справжня дума про Україну: про її долю, історію та народ.
Сюжет повістей багатий на події, у котрих гартуються або, навпаки, руйнуються характери персонажів. Одні справжні люди: стійкі, мужні, навіть героїчні, інші - втрачають свою людську гідність у гонитві за користю.
Особливо привабливі у цих повістях жіночі постаті – власне, мати (повість «Ненька»), Гапка (повість «Хата»). Саме жіночі образи найперше запам’ятаються читачеві.

«На брата брат» - роман Ю. Мушкетика

Нещодавно книжковий фонд бібліотечної системи поповнився книгою Ю. Мушкетика «На брата брат». Юрій Мушкетик - відомий майстер сучасної української прози, лауреат Державної премії імені Т.Шевченка, автор багатьох історичних романів. В афористичній назві роману — вся трагічна історія України, нашого народу, кожного з нас. Коли брат іде на брата, це найстрашніше, чим Бог може покарати людей. Але у нас брат з братом воював лише тоді, коли в справи України втручалася чужоземна сила і на її бік ставав один з братів.