«На брата брат» - роман Ю. Мушкетика

Нещодавно книжковий фонд бібліотечної системи поповнився книгою Ю. Мушкетика «На брата брат». Юрій Мушкетик - відомий майстер сучасної української прози, лауреат Державної премії імені Т.Шевченка, автор багатьох історичних романів. В афористичній назві роману — вся трагічна історія України, нашого народу, кожного з нас. Коли брат іде на брата, це найстрашніше, чим Бог може покарати людей. Але у нас брат з братом воював лише тоді, коли в справи України втручалася чужоземна сила і на її бік ставав один з братів.
У романі "На брата брат" Юрій Мушкетик змальовує події, які були початком Великої Руїни в Україні. Тут відтворено події, що розгорталися в Україні за часів гетьмана Виговського, коли після смерті Б.Хмельницького боротьба за державну незалежність вилилася у братовбивчу війну. Через долі героїв роману братів Журавок автор зображує страшну трагедію цієї війни: люди однієї крові стають ворогами – брат іде на брата – і голови свої кладуть, не здобувши ні слави, ні волі, ні правди. На прикладі братів Журавок — Матвія і Супруна, що брали участь у визвольній війні Богдана Хмельницького за незалежність, Юрій Мушкетик показав страшну згубність розбрату, який на кілька століть вкинув нашу країну в рабство. Обидва брати були славними козаками, хоробро захищали рідну землю.
Рятуючи брата із Дніпра, Супрун керувався якимось вищим обов'язком перед братом, якому і назви не було. Вдячний Матвій думав про те, що немає в світі того, чого б він не зробив для брата, навіть ціною власного життя, що вже ніщо й ніколи не роз'єднає їх. Світло братерської любові влилося в нього на все життя.Але шляхи братів розійшлися. Україна розколювалася, кришилася, як лід у повінь. Іноді ті розколини проходили через один полк, одну сотню, а то й одну родину. У Матвія розколина пройшла попід серцем. Він залишився прихильником нового гетьмана Виговського, що добивався незалежності України, а Супрун опинився в таборі полковника Пушкаря, який відстоював союз із Москвою. І пішов брат на брата. Ніби стояли на одному полі, та пройшов між ними плуг. Мали ніби дві правди. І кожен сповідував свою.
Болісно роздумує про те, що з ними скоїлося, Матвій: "Чому так сталося, що стоять на одному полі, а думають не однаково? Що зробити, щоб стало інакше, щоб вони, рідні брати, дійшли згоди? Того не знав".
Не знайшовши спільної правди, гинуть обидва брати на втіху ворогам, а Україна-мати ще довго буде страждати від безголів'я своїх "нерозумних синів".
Також користувачам рекомендуємо прочитати новий роман «Така її доля» Ю.Мушкетика, що надрукований в журналі «Київ». Роман одного життя письменник присвятив своїй матері. "Написати книжку про маму хотів давно, бо відчував потребу висповідатися перед нею» - так згадує Юрій Михайлович.
Мати письменника була жінкою унікальної долі: донька куркуля, засланого до Сибіру, безпартійна, але була головою найбільшого на Чернігівщині колгоспу. Не раз з райкому приїжджали, щоб переобрати, та люди її міняти не хотіли
Сподіваємось, що нові романи зацікавлять наших читачів.