Зрячий «Кобзар» Михайла Пасічника

Відкривши весняний випуск часопису «Київ» №3-4, я приємно була вражена, побачивши добірку віршів «Зрячий «Кобзар» Михайла Пасічника, нашого земляка, очільника Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України. Запам’яталися мені слова з його вірша:

       «Тарас усім живим сучасник –

       Чи  десять нам, чи  шістдесят».

З біографічної довідки дізналася, що у 1963 році газета «Зірка» оголосила конкурс на кращий вірш,  малюнок, оповідання про  Тараса  Шевченка. М.Пасічнику було  тоді десять  років,  і  він  став одним  із  переможців  конкурсу.

Цьому  листочкові  шкільному

Сьогодні  майже  п’ятдесят,

А  рівно  в  десять  я  на  ньому

Шевченка вчився малювати.

Хоч  я  його  в  житті  не  бачив,-

Лиш  на  портретах  на  книжках, -

Для  мене  так  багато  значив

Живий  вогонь  в  його  очах!

Тарас Григорович Шевченко відіграв визначальну роль у становленні Михайла Пасічника як митця, патріота та громадянина. Михайло Павлович все життя відчував якийсь особливий, глибинний зв'язок із Шевченком. Витоки цієї любові сягають самого раннього дитинства, коли маленький Михайлик вчився читати і свої перші в житті слова розбирав по Кобзарю – це була головна книга у простій селянській сім’ї.

Серце б’ється у грудях в цей час, як ніколи,

Ще не звіданий досі нуртує  в нім жар:

Ц  сьогодні учителем – вперше!- до  школи

Я несу обережно Шевченків «Кобзар».

він  дістався  мені  ще  від  матері  в  спадок,

І  його  я  в  житті,  як святиню,  беріг,

Щоб  сьогодні  і  мрійно,  і  боязко,  й  радо

З ним ступить на шкільний змалку милий поріг.

Ідеї, порушені Шевченком, взяті за основу для віршів М. Пасічника. І сьогодні слово Т.Г.Шевченка – джерело натхнення, духовна основа поетичного життя М.Пасічника. Тарасу  Шевченку, славному поету України,  присвячує автор свій вірш «До Шевченка!»:

Чому ж коли вдома лишаюсь один,

Такі облягають печалі й думки,

Що хочеться брати свої тлумаки

І йти, і летіти, й повзти, і плисти –

Куди?! До Шевченка! Він може спасти!

Він скаже куди через терни іти.

Вірші  поета легко зрозуміти, бо в кожному можна відчути часточку Кобзаревої душі. Затамувавши подих, читала  вірш «Не Шевченків сон»:

Я довго спав козацьким сном здоровим,

Ним лікував голівоньку свою.

Й коли проснувсь, то ніби втратив мову:

Жить в Україні стало, як в раю.

Одягнені і ситі підростають

Щасливі діти й веселять всіх мам,

Проста людина складнощі долає,

Бо в неї з гаманцем проблем нема.

В календарі щаслива кожна дата,

Політики зреклися булави,

А влітку на учительську зарплату

Всі їдуть на Багамські острови.

Поетичний світ Т.Г.Шевченка тісно пов’язаний із власним життям Михайла Пасічника. Сьогодні разом з шанувальниками творчості М. Пасічника перегорнула сторінки віршів часопису і подумки зичу автору творчого натхнення, виходу нових поезій.