Мила моя сторона

Вона й справді мила кожному з нас – та сторона, де народився і виріс, де пізнав перші життєві радощі і невдачі, де завжди на тебе чекають, де ти знаходиш душевний спокій і віру в день прийдешній. Мабуть, кожному з нас небайдужа історія рідного краю, його славне минуле. Але дослідити, розшукати і цікаво розповісти нам цю історію можуть тільки наші краєзнавці. Справжні шанувальники бердичівської історичної спадщини – викладачі та учні шкіл міста зібралися в стінах бібліотеки щоб прийняти участь у дні інформації «Бердичів - жива пам'ять, історія і сьогодення».
Час невпинно рухається вперед. Та у нас ніколи не бракувало талановитих закоханих у свій край людей. Бердичівська регіональна краєзнавча спілка налічує 15 чоловік, кожен з яких вносить свою вагому частку у вивчення історії рідного міста.

Б’є людство Землю в сонячне сплетіння

Чорний людський біль, жевріюча надія, засторога…
Що це за дата, перед якою падають на коліна слова, холоне, мов кинуте на лід, серце. Дата, яка сколихнула весь світ. Трагедія трапилась 26 квітня 1986 року на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС.
Іноді люди шкодять природі, не задумуючись над тим, що в першу чергу виступають ворогами собі. І тоді трапляється біда. Квітневі події 1986-го є свідченням того, до якої катастрофи можуть призвести людська безвідповідальність і недбалість.
Як не прикро, але наслідків цієї трагедії XX століття в повній мірі вистачить і на XXI. Атомний вихор залишив свій слід на території 12 областей, жорстоко перевернув долі понад 3-х мільйонів людей. Сьогодні Чорнобиль продовжує кидати нам виклики. 29 років відділяють нас від тієї страшної ночі, але на жаль не віддаляють. Загроза нових ускладнень і викидів не зникла. Те, що ми не бачимо радіації не означає, що її немає. Адже у Японії ще й досі простежуються наслідки американських бомбардувань Хіросіми й Нагасакі.

Видатні євреї Бердичева

Бердичів – місто з багатовіковою історією, цікавою культурою і насиченим подіями сьогоденням. Як тільки не називали наше місто у різні часи – Волинський Єрусалим, малий Єрусалим, місто-фортеця. Далеко не кожен знає, що Бердичів належить до десятки самих відомих і цікавих місць захоронення цадиків на території України. І це не дивно, адже значна частина історії нашого міста пов’язана саме з єврейством. У 18ст. Бердичів стає одним із центрів хасидизму в Україні. Дехто навіть упевнений, що наше місто займає друге місце після Умані, де захоронений раббі Нахман із Брацлава. Саме у Бердичеві знаходиться могила рабина Леві-Іцхака Бен Меїра Бердичівського, відомого праведника, одного з духовних лідерів свого покоління. Щороку майже 3 тисячі паломників з усіх країн світу приїздять поклонитися великому єврейському проповіднику. Після його смерті в Бердичеві більше не було головних рабинів. Таке рішення прийняли місцеві євреї на знак своєї любові до нього, його повний титул «рабин міста, який очолює суд» не надавався більше нікому.

Вітаємо переможців

Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Постать Кобзаря своєю величчю та багатогранністю хвилює не одне покоління. Так сталося, що поет настільки уподібнений з Україною, що і разом з буттям рідної держави продовжується з нею, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових подій долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка…
Адже навіть через 200 років ми не тільки пишаємося Шевченком, любимо його як поета й патріота, а й вчимося у нього любити свій край, свій народ, свою мову, свої ліси й гори, свої кручі й ріки. Волею історії і сьогодні Шевченкове Слово стоїть на сторожі обездоленого, але нескореного українського народу. Тому наше молоде покоління саме в нього має вчитися любові до України, її землі, її героїв, поваги до самих себе.

Зверни своє серце до книг

В Єгипті, на плиті, висічена така думка: « Зверни своє серце до книг… немає нічого вище книг». Із самого початку свого життя ми спілкуємось із книгою. У ранньому дитинстві нас заколисували казочки, що читали батьки, пізніше ми самі розкривали для себе чарівний світ, розмірковували разом із книгою, збагачуючи свій духовний світ.
Чи маємо сьогодні потребу читати коли зручніше клацнути мишкою і вся необхідна інформація сама йде до нас?
Гірко усвідомлювати, що інтерес до книг знижується і ми, бібліотекари, як ніхто інший , розуміємо цю проблему. Але ми не можемо і не маємо права примусити дітей і юнацтво читати, ми можемо стимулювати цей процес. Для цього і проводиться щорічний тиждень книги у тісній співпраці бібліотекарів НВК№10 та бібліотек міської бібліотечної системи.

Свята Пасха йде до хати

Шановні наші колеги та читачі! 

Щиро вітаємо вас із світлим і радісним святом - Воскресінням Христовим! 

Пасха – це теплий промінь надії, промінь спасіння. Це свято великого очищення всіх нас, яке символізує чистоту помислів, духовне відродження. Будьмо добрішими, милосерднішими, терплячішими один до одного. Нехай християнська любов, щастя, добробут та злагода запанують у ваших родинах, а віра в Бога і любов до України єднають всіх нас!

І слово моє піснею стало

Темою квітневої зустрічі в міській бібліотеці для дорослих в рамках читацького об’єднання «Зустрічі відкритих душ» стала поважна дата в житті відомого українського поета – пісняра, нашого земляка Вадима Крищенка, якому 1 квітня 2015 року виповнилося 80 років. На вечорі розповідали про життєвий і творчий шлях поета, читали поезії. Вадим Крищенко - справжній патріот України. Свою любов до Батьківщини та українців він доводив Словом протягом всього свого життя. Поет сам зізнається, що закоханий у слово. В його обробці воно сміється й плаче. Вадим Крищенко зізнається у любові до землі, вона для нього як мати, щедра і щира, вічна й чиста. Багато пише поет з особливою любов’ю та ніжністю для дітей. Його збірки віршів не залежуються на книжкових полицях бібліотек.