Лиш вічне слово – сильна його зброя

Щороку в на початку весни  до нас приходить Великий Кобзар, і щороку – новим, неповторним. Як весна оновлює природу, так і поезія Тараса Шевченка оновлює людські серця, вчить бути милосердними, вчить любити свою країну. Яскраве свідчення тому – шевченківські читання, які вже багато років поспіль проходять в Україні.

Творчість митця знайшла відгук у серцях багатьох людей. Шевченко – вірний син України, велетень духу, геній українського слова, багатогранна особистість і водночас звичайна людина, яка любила, страждала, співчувала і ненавиділа. Творчість  Шевченка — це творчість людини, яка вміла любити. Любити свій народ і свою землю, віддавати всі свої душевні сили задля того, щоб народ  його прокинувся від довгого сну і боровся за волю. Багато років  поет  був розлучений зі своєю Батьківщиною, та думки його завжди були з нею, такою прекрасною і знівеченою, вільнолюбною і гнобленою. 

Тарас Григорович Шевченко для українців є найбільш шанованим поетом, що подарував безліч заповідей своїм нащадкам, які актуальні і в наш неспокійний час. Кожен з нас повинен зрозуміти, що ніхто не змінить наше життя на краще, крім нас самих. І сьогодні, через півтора століття по його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать наші душі. В Кобзаревих рядках ми можемо знайти відповіді на болючі питання сучасності. Для багатьох людей слово Кобзаря є джерелом натхнення, духовною основою  життя. 

Шевченкове слово лунало цими днями і в стінах Бердичівської центральної міської бібліотеки. Проникливо і зворушливо звучали рядки Кобзаревих поезій у виконанні наших юних користувачів – учнів ЗОШ №1, яка носить ім’я Тараса Шевченка.  

Старшокласників ЗОШ № 15 ми запросили на краєзнавчу годину «Шевченко і Бердичівщина», під час якої ми говорили про участь поета в Археографічній комісії  та його подорож Поліським краєм.

Скрипить перо. У ніч моргає свічка…

І полум’я танцює на стіні…

Тремтить струна між пальцями сторіччя.

І образи зринають з давнини.

Дубовий стіл. Насуплене обличчя.

Серйозний погляд, як через віки.

Гаптуються глаголиці величні,

І витікають з-під пера рядки.

Не писар він і не творець історій.

Працює сам. Навіщо їм дует?

Лиш вічне слово – сильна його зброя.

Не воїн – він нескорений поет!