Багато шляхів відвела доля Тарасові Шевченку. Та ми не маємо вичерпних і точних документальних даних про всі маршрути
Шевченкових подорожей. Знаємо, що у складі Археографічної комісії Тарас Григорович
восени 1846 року відвідав Поділля, Полісся та Волинь. На превеликий жаль, цей
період життя поета, особливо його перебування на Житомирщині, залишається
маловивченим.
Відомо, що 21 вересня 1846 року
Т.Шевченко дістав розпорядження київського генерал-губернатора Д.Г. Бібікова
виїхати до Київської, Подільської та Волинської губерній у відрядження. Він мав
зібрати та записати місцеві перекази, оповіді, народні пісні. Також Шевченко
мав описати і зробити ескізи місцевих
курганів, монументальних пам'ятників, старовинних споруд. Генерал-губернатор видав розпорядження місцевим губернаторам та звернувся з проханням до керівників
церковної влади цих губерній всіляко сприяти Шевченкові у виконанні покладених
на нього доручень. Отже, 25 вересня Шевченко виїхав з Києва до Кам’янця-Подільського.
Дослідники по-різному трактують маршрут поета. Петро Жур вважає, що поет до
Житомира їхав саме через Бердичів. Тим більше, що він віз пакети з канцелярії
генерал-губернатора, які мав вручити місцевим губернаторам. Шевченко був
зобов’язаний особисто вручити їх адресатам, тому переслати їх поштою чи передати
ким-небудь він не міг. Багато населених пунктів його маршруту були пов’язані з
подіями народно-визвольної війни 1648-1654 років. Тож поет обов’язково мав
відвідати місто над Гнилоп’яттю, де, можливо, і переночував з 4 на
5 жовтня. Архівні документи, які підтвердили б перебування поета в місті, поки
що не виявлені. Хоча іншого поштового
тракту з Кам’янця-Подільського до Житомира, як через Райгородок і Бердичів
просто не було. А передостанньою перед Житомиром поштовою станцією було
все-таки повітове на той час містечко Бердичів.
І хоча сторично не доведено, що Шевченко
побував у Бердичеві, про це згадується в нарисі І.Є. Громенка та О.О. Павлова «Бердичів» у фундаментальній
книзі «Житомирська область» із
академічної серії книг «Історія міст і сіл Української РСР». Дослівно там написано так: «Восени 1846 року
в місті побував Т.Шевченко, який зробив тут кілька малюнків та записав кілька
народних пісень».
Шевченка не могло не зацікавити місто, яке бачило козаків Богдана Хмельницького,
та й сам гетьман неодноразово бував тут. Саме під Бердичевом було заарештовано
Семена Палія, тримали його в нижньому костелі Монастиря Босих Кармелітів. Про
це добре знав Шевченко. І саме цю подію він згадує у поемі «Чернець»:
«… і тихнуть Божії слова,
І в келії, неначе в Січі,
Братерство славне ожива.
А сивий гетьман, мов сова,
Ченцеві заглядає в вічі,
Музика, танці і Бердичів,
Кайдани брязкають… Москва».
У свої творах Шевченко згадує Бердичів чотири рази. Це дає підстави вважати, що поет був
добре обізнаний з життям міста. Крім поеми «Чернець» автор згадує наше місто і в повісті «Прогулка
с удовольствием и не без морали», де Т. Шевченко, змальовуючи портрет поміщика Курнатовського, пише: «Лицо
довольно обыкновенное, особенно ничего не выражает. Такие лица можно встретить
на конной ярмарке в Бердичеве». Звідси можна зробити висновок, що поет добре знав
про бердичівські ярмарки, які відбувалися у місті декілька разів на рік.
У повісті «Близнецы» Т. Шевченко писав: «…
кроме Конниской летописи, не видал даже бердичевского календаря в доме». Отже,
Тарасу Шевченку були відомі знамениті і дуже поширені в Україні бердичівські
календарі, які він очевидно і тримав в своїх руках. Можливо, навіть і
користувався ними. Бердичівські календарі друкували ченці Ордену Босих
Кармелітів, які ще у 1758 році заснували
друкарню у Бердичівській фортеці. Лише у 1840 році друкарню перевезли до
Житомира.
В «Щоденнику» Тарас Шевченко робить
такий запис: «Но фортуна, это гордая повелительница
повелителей мира – сегодня мой лакей, хуже – бердичевский фактор» (прим. фактор – комісіонер; виконувач приватних
доручень).
Коли, навесні 1847 року Шевченка
арештували, до Бердичева одразу
прийшла поліцейська депеша, в якій було наказано заборонити і вилучити з
продажу твори Шевченка. Як саме виконувалася губернаторська воля, ми можемо
тільки здогадуватися. Але й сьогодні ми бачимо, що витравити із свідомості
народу, що був такий – Шевченко, царизму так і не вдалося. У червні 1859 року
до Бердичева прийшов новий циркуляр від губернатора Гессе про можливий приїзд
Шевченка, в якому наголошувалося, якщо Шевченко прибуде у місто, встановити за ним самий суворий нагляд. Про це
доповісти губернаторові. Доводиться лише
шкодувати, що не заїхав під час цієї останньої мандрівки Україною Тарас
Григорович в Бердичів, залишаючи місцеву поліцію без діла, а нас з вами без
достовірного факту про дійсне перебування великого генія у нашому місті.
Визнання Шевченка в Бердичеві прийшлося на буремні роки
встановлення радянської влади. У травні 1919 року вулиця Нікольська була
перейменована на вулицю Шевченка. Так вона називається і по нинішній день. Перед
входом до міського парку культури і відпочинку
встановлено пам’ятник Кобзареві. Його
було відкрито 3 березня 1960 року під час підготовки до 100- річчя від
дня смерті поета. Автором пам’ятника є
знаменитий наш земляк, уродженець Бердичева, скульптор Петро Криворуцький, який
майже все своє життя працював в Ленінграді (нині Санкт-Петербург).
В усі часи, незалежно від кольору прапору,
переконань і вірувань людей, Тарас Шевченко стояв і буде стояти на захисті
національних інтересів України. Тарас Шевченко відродив Націю, а Нації
безсмертні. І великий Всесвіт прийняв Шевченка у свій найпочесніший Пантеон –
слави і величі.
Використані джерела:
Громенко, І. Є. Бердичів [Текст] / І. Є.
Громенко., О. О. Павлов // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська
область. – К. : Головна редакція УРЕ, 1973. – С. 164-181.
Жур, П. В. Дума про Огонь. [Текст] / Петр
Жур. – Ленинградское отделение: Советский писатель, 1985. – 380 с.
Материалы XIV Международного семинара
«Тарас Шевченко и его петербургское окружение», 13-17 мая 2014 года / под. ред.
Т. Н. Лебединской, А. А. Воловой. – Нежин : ЧП Лысенко Н.М., 2014. – 472 с.
Шевченко, Т. Г. Повести [Текст] / Тарас Шевченко – К. : Дніпро,
1977.
0 комент.:
Дописати коментар