Внесок Михайла Павловича Старицького в українську культуру важко переоцінити. Він умів усе: співати, малювати, грати на роялі, мав акторський талант і, що головне, письменницький. Що б він не починав робити - писати вірші, лібрето, інсценізувати твори чи переробляти непопулярні п’єси - з-під його пера завжди виходили шедеври, що живуть і понині. У творчості він біг за кількома зайцями і зловив усіх. Видатний драматург, прозаїк і поет, він був по суті фундатором українського професійного театру. Іван Франко називав Старицького батьком українського театру.
"Склалося товариство, якого Україна не бачила ні до того, ні потім", — писав Франко. Саме Старицький зумів об’єднати навколо себе таких корифеїв як Марко Кропивницький, Микола Садовський, Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марія Садовська, Ганна Затиркевич та інші. Театр Старицького підкорив публіку. Глядачів вабила гра знаменитих та молодих акторів, а особливо режисура Михайла Павловича.
Ім’я Старицького у більшості з нас асоціюється зі знаменитою комедією « За двома зайцями». До речі, роль Проні в першій постановці п’єси Старицького « За двома зайцями » зіграла Марія Заньковецька, а Голохвастова – Микола Садовський.
Та не менш відомі його п’єси « Талан», « Ой, не ходи Грицю», «Маруся Богуславка», а також романи « Богдан Хмельницкий», « Разбойник Кармелюк», « Облога Буши» російською мовою та інші. Старицького звинувачували у вигадуванні нових українських слів, таких як: мрія, завзяття, нестяма, байдужість, без яких сьогодні ми не уявляємо українську літературну мову. Його звинувачували в плагіаті, забороняли писати українською мовою. Та обставина, що більшість творів письменник змушений був писати російською мовою, завжди гнітила його, але за будь-яких умов він прагнув розповісти світові про Україну.
Театральна діяльність розорила Старицького і його родину, адже на улюблену справу Михайло Петрович на протязі 10 років витратив весь свій статок.
Доля відміряла Михайлу Петровичу лише 63 роки. Але як багато він встиг.
Дивлячись на портрет цього видатного співвітчизника, хочеться сказати не безнадійне «прощай на вічну розлуку», а живе «спасибі» за все зроблене для дорогої України та прийдешніх поколінь.
Шанувальники творчості видатного драматурга зібралися в стінах бібліотеки, щоб вкотре насолодитися його безсмертними творіннями.
0 комент.:
Дописати коментар