З Новим роком та Різдвом Христовим!

До Нового року залишилося обмаль часу, тож зовсім скоро ми вітатиме одне одного зі святами, даруватиме подарунки і загадуватимемо під ялинкою бажання. Для когось ця традиція сімейна – у теплому затишному і рідному домі зустрічати прийдешній рік. Хтось полюбляє галасливі веселі компанії друзів. Але для всіх нас Новорічно – різдвяні свята з дитинства - це очікування дива й надії. Нехай же всі наступні дні Нового року як і зимові свята, будуть щедрими на любов і доброту, взаєморозуміння і повагу, а Різдвяна зоря запалить у серцях вогонь віри, надії і впевненості у здійсненні найзаповітніших бажань. Бажаємо, щоб для кожного з нас цей рік став кращим із кращих, приніс на нашу землю мир, добро, достаток. До Новорічних свят та зимових канікул працівники абонементу підготували цікаву виставку-інсталяцію: «Новорічні канікули: читаємо всією родиною».

Всіх вітаємо з Новим роком та Різдвом Христовим!

Зустріч з письменницею Жанною Куявою

Несподівано до бердичівської бібліотеки для дорослих завітала письменниця, член Національної спілки журналістів та член Національної спілки письменників України, володар спецвідзнаки літературного конкурсу «Коронація слова 2012», дипломант «Коронації слова 2013» – Жанна Володимирівна Куява. Сучасний читач знає її, як авторку романів «Нічниця», «З медом полин», «Дерево, що росте в мені», «Гордієві жінки». Не кожна людина, а тим більше молода - гідна, щоб її ім'я було занесене в енциклопедію. Ім'я ж нашої гості є в енциклопедії Сучасної України. Народилася Жанна Володимирівна на День Тетяни- 25 січня 1980 року. Ї письменницький талант з’явився вже тоді, коли вона навчалась у педагогічному училищі міста Володимир-Волинський. Після його закінчення майбутня письменниця чотири роки працювала вчителем. За цей же час вона здобула вищу освіту на педагогічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки. Жанна має такий багатющий мовний запас, такий філософський підхід до творчості, що сама пробує себе на письменницькій ниві.

Не згасне вогонь його серця

Внесок Михайла Павловича Старицького в українську культуру важко переоцінити. Він умів усе: співати, малювати, грати на роялі, мав акторський талант і, що головне, письменницький. Що б він не починав робити - писати вірші, лібрето, інсценізувати твори чи переробляти непопулярні п’єси - з-під його пера завжди виходили шедеври, що живуть і понині. У творчості він біг за кількома зайцями і зловив усіх. Видатний драматург, прозаїк і поет, він був по суті фундатором українського професійного театру. Іван Франко називав Старицького батьком українського театру.

Нові краєзнавчі видання – в бібліотеці

Українське краєзнавство - це фундамент історичної пам’яті, це форма пізнання свого історичного минулого, це відстоювання національних інтересів, культури, мови, традицій українського народу. Український краєзнавчий рух, який йде від літописців часів Київської Русі, героїчного часу козаччини, пори Центральної Ради, часів тоталітаризму та епохи національно-демократичного відродження і самостійності, є вагомою складовою української національної історії, духовності та культури. Високі поняття «патріотизм», «національна гідність», «батьківщина» - для тих, хто знає історію рідного краю, красу його природи, народну пісню, співучу мову. В цьому є велика частка досліджень українських краєзнавців. Сьогодні у фондах нашої бібліотечної системи є багато видань краєзнавчого характеру, до яких додалися два дуже цікавих і пізнавальних видання.

На зустріч своїй долі

Кожне місто неповторне своїми визначними подіями, місцями, людьми. Неповторний і наш Бердичів. Героїчна і трагічна його бойова і трудова багатовікова історія. Про це розповідають назви вулиць, пам'ятники, меморіальні дошки. Імена багатьох земляків - особлива гордість бердичівлян.
Бердичів дав світові видатного письменника Василя Гроссмана, 110-й ювілей якого відзначатиметься 12-го грудня. Його ім'я добре відоме людям декількох поколінь. Його романи і повісті були колись дуже популярні. Вони не залежувалися в книжкових магазинах, «не застоювалися» на полицях бібліотек - їх, як кажуть, «зачитували до дірок».