Урочистим зібранням на Соборній, площі біля меморіалу Вічного вогню, було відзначено 69-у річницю визволення нашого рідного міста від фашистських загарбників. Німецька окупація Бердичева закінчилась 5 січня 1944 року і вдячні бердичівляни це пам’ятають, віддаючи данину шани усім воїнам-визволителям.
Серця бердичівлян звернуті до фронтовиків, наших визволителів. До всіх, і кожного зокрема, кому ми всі, живі, зобов`язані визволенням рідного міста від фашистської навали. Важким був шлях українського народу до Перемоги. Не оминула лиха доля і бердичівську землю. Німецько-фашистські загарбники окупували Бердичів вже на другому тижні війни - 7 липня 1941 р. За два з половиною роки окупації німці стратили у Бердичеві 38536 чоловік, у тому числі практично всіх осіб єврейської національності, що не встигли евакуюватися. Ще 11,5 тис. людей вивезено на каторгу до Німеччини.
Понад 7800 бердичівлян билися проти ворога на фронтах, у підпіллі, партизанських загонах. Лише в боях 4-го і 5-го січня за визволення Бердичева ворог втратив більше ніж 3 500 солдатів і офіцерів, 36 танків, 15 самохідних гармат, 7 БТР, 20 автомобілів. Втрата радянських військ за неповними даними складала 1120 осіб. 6-го січня у Москві на честь визволення Бердичева салютували 224 гармати, а 9-ти військовим частинам та з’єднанням присвоїли знання „Бердичівська”.
За виявлений героїзм 5646 чоловік нагороджено орденами і медалями, а Поліні Гельман, Казимиру Томашевському, Анатолію Чепуренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Майже 5 тисяч уродженців Бердичева загинули смертю хоробрих.
У боях за місто звання Героя Радянського Союзу удостоєні посмертно Ахметрашит Аширбеков та Володимир Луппов. Вулиці міста зараз носять імена цих героїв.На жаль, сьогодні їх, визволителів нашого міста, залишилося всього двоє – Микола Калинський та Веніамін Коваленко.
Міський голова Василь Мазур у своєму зверненні до зібрання наголосив, що у Бердичеві багато традицій, що народжуються самою історією. Вони пишуться людськими долями, підписуються кров’ю і скріплюються печаткою священною пам’яттю поколінь. Такою в Бердичеві була, є і буде традиція 5-го січня урочистим зібранням відзначати день визволення нашого рідного міста.
Наш низький уклін усім ветеранам війни. Звільнення нашого міста не пішло в забуття, воно багато чому навчає зараз і буде навчати завтра. Слава героям – визволителям нашого міста, слава працівникам тилу. Вічна пам’ять тим, кого вже немає разом з нами.
Серця бердичівлян звернуті до фронтовиків, наших визволителів. До всіх, і кожного зокрема, кому ми всі, живі, зобов`язані визволенням рідного міста від фашистської навали. Важким був шлях українського народу до Перемоги. Не оминула лиха доля і бердичівську землю. Німецько-фашистські загарбники окупували Бердичів вже на другому тижні війни - 7 липня 1941 р. За два з половиною роки окупації німці стратили у Бердичеві 38536 чоловік, у тому числі практично всіх осіб єврейської національності, що не встигли евакуюватися. Ще 11,5 тис. людей вивезено на каторгу до Німеччини.
Понад 7800 бердичівлян билися проти ворога на фронтах, у підпіллі, партизанських загонах. Лише в боях 4-го і 5-го січня за визволення Бердичева ворог втратив більше ніж 3 500 солдатів і офіцерів, 36 танків, 15 самохідних гармат, 7 БТР, 20 автомобілів. Втрата радянських військ за неповними даними складала 1120 осіб. 6-го січня у Москві на честь визволення Бердичева салютували 224 гармати, а 9-ти військовим частинам та з’єднанням присвоїли знання „Бердичівська”.
За виявлений героїзм 5646 чоловік нагороджено орденами і медалями, а Поліні Гельман, Казимиру Томашевському, Анатолію Чепуренку присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Майже 5 тисяч уродженців Бердичева загинули смертю хоробрих.
У боях за місто звання Героя Радянського Союзу удостоєні посмертно Ахметрашит Аширбеков та Володимир Луппов. Вулиці міста зараз носять імена цих героїв.На жаль, сьогодні їх, визволителів нашого міста, залишилося всього двоє – Микола Калинський та Веніамін Коваленко.
Міський голова Василь Мазур у своєму зверненні до зібрання наголосив, що у Бердичеві багато традицій, що народжуються самою історією. Вони пишуться людськими долями, підписуються кров’ю і скріплюються печаткою священною пам’яттю поколінь. Такою в Бердичеві була, є і буде традиція 5-го січня урочистим зібранням відзначати день визволення нашого рідного міста.
Війна закінчилась десятки років тому, але час не послабив біль, а пам'ять людську не стерти ніколи.
Учасники зібрання вшанували пам'ять визволителів покладанням квітів до Вічного Вогню.
Військові віддали честь героям війни по-військовому – салютом та урочистим маршем.
Традиційно цими днями бібліотеки міста проводять цикл заходів, присвячених цій даті: організовані виставки-перегляди, проводяться бесіди, зустрічі з ветеранами ВВв. З нагоди 69-ї річниці визволення міста у центральній міській бібліотеці було проведено відео-презентацію «Мій край не обійшла війна», під час якої всі присутні мали змогу згадати про ті страшні сторінки нашої історії. Нікого не залишив байдужим перегляд фільму «Освобождение Бердичева».Наш низький уклін усім ветеранам війни. Звільнення нашого міста не пішло в забуття, воно багато чому навчає зараз і буде навчати завтра. Слава героям – визволителям нашого міста, слава працівникам тилу. Вічна пам’ять тим, кого вже немає разом з нами.
В день визволення, 5-го січня, на Соборній площі біля меморіалу Вічного вогню, бердичівляни віддають свою шану визволителям міста, хоча залишилося їх не так багато, та все ж таки, і ми, і наступне покоління будемо пам'ятати про них, про їх героїзм. Велика дяка та низький уклін усім ветеранам та учасникам бойових дій Великої Вітчизняної війни.
ВідповістиВидалитиСкільки б не спливло часу, а в нашій з Вами і наших нащадків пам'яті назавжди зберігатиметься подвиг наших воїнів-визволителів.
Видалити