Отут твоя вічна, правдива святиня Це поле розлоге, сполокане кров'ю, Оце гробовище завзяття і сили Юнацької вдачі, юнацької віри, Що так однодушно, що так без вагання За рідну Вкраїну полинула в бій. - Сполокане кров'ю, неоране поле!
Крути – сумна, але славетна сторінка нашого літопису. Ця назва стала символом українського відродження. Подвиг і самопожертва цих юнаків – дороговказ всім наступним поколінням.
Бій біля невеличкої залізничної станції Крути, що на Чернігівщині, наприкінці січня 1918 року жменьки українських юнаків із шеститисячною навалою більшовицьких військ став символом жертовності за українську державність. Пломеніюче світло цього подвигу хвилює і хвилюватиме нас завжди.
Історики називають бій під Крутами, що тривав понад шість годин, початком боротьби за українську державність. В тій напруженій обстановці, коли більшовицький уряд, втілюючи плани неоголошеної війни радянської Росії щодо Української Народної республіки, кинув військові загони на Київ, керівництво УНР залишило Україну напризволяще. Численні полки, що заявляли про свою відданість Центральній Раді, у критичну хвилину порозбігалися, а то й перейшли на бік ворога. Боронити столицю довелося малодосвідченим юнакам Військової школи, а також необстріляним студентам і гімназистам з нашвидку сформованої сотні Студентського куреня. Загалом захисників було близько 600. Частина куреня разом з командиром загинула відразу, а тих, що потрапили в полон, більшовики після диких знущань, розстріляли. Після звільнення України від більшовиків на полі бою було знайдено кілька десятків полеглих стрільців Студентського куреня. Їх привезли до Києва і 19 березня поховали за державний кошт у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі.
У ці дні у бібліотеках міської ЦБС були організовані книжкові виставки-реквієми до 95 – річчя бою під Крутами. На виставках представлені книги, що містять відомі і маловідомі документи, архівні матеріали, свідчення, спогади учасників бою. Зміст архівних матеріалів підсилюють статті і виступи С.Єфремова, Д.Дорошенка, М.Грушевського, Є.Маланюка, Л.Старицької-Черняхівської та інших видатних особистостей доби Української революції 1917-1921 рр.
Самопожертва в ім’я Вітчизни військових курсантів, студентів, гімназистів є прикладом патріотизму та любові до рідної землі. Схилімо ж голови у скорботі за тими, хто віддав життя за незалежність України, за свій народ.
Молись, моє серце, молись!
0 комент.:
Дописати коментар