29 січня 1918 року – немеркнуча дата в історії України. Саме в цей день біля залізничної станції Крути, що на Чернігівщині, жменька українських вояків вступила в бій із шеститисячною навалою більшовицьких військ, що рвалися до Києва. Цей бій став символом жертовності за українську державність. Історики порівнюють його з давньогрецькими Фермопілами, де в 480 році до нашої ери 300 спартанців зупинили персів. Становище України в ті дні було критичним.«Звір вийшов із - за грат і без недоуздка, і має в руках палицю, що стріляє, має всі знаряддя до руйнації і жодного до творчості», - так у газеті « Нова рада» від 10 січня 1918 року писав про більшовиків український академік Сергій Єфремов. Була в цих словах гірка жахлива правда. Перше, що вчинили більшовики, захопивши владу в жовтні 1917 в Петербурзі, – це відшукали привід до оголошення війни Центральній Раді. « Без України немає Росії », - не криючись визнавали Троцький, Свердлов, Ленін. І тому в грудні 17-го, січні 18- го більшовицькі війська під командуванням Михайла Муравйова пройшли кривавим маршем від Харкова до Києва.
Молись, моє серце, молись!
