Українська мова та писемність

У день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця, автора та упорядника «Повісті врем’яних літ», в нашій державі відзначається день української мови та писемності. Найбільше і найдорожче добро у кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття – писав Панас Мирний. І дійсно, кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.
Чимало читачів бібліотеки-філії №5, цікавляться питанням української мови та писемності. І це не дивно, тому що у багатьох українців, які поглиблено вивчають історію своєї держави, дана тема викликає цікавість та суперечки.
Щоб поспілкуватись, обмінятись знаннями, подискутувати та провести час у колі однодумців в бібліотеці-філії №5 відбулася зустріч юних знавців історії України. До відзначення дня української мови та писемності, запрошені готувалися заздалегідь. Кожен, хто хотів висловити свою думку, щодо виникнення писемності чи розповісти своє бачення історії рідної мови, підготував цікаве повідомлення, яке було зачитане перед аудиторією.

Зі своїх повідомлень читачі розповіли про походження та виникнення української мови. У підручниках написана офіційна теза про те, що в XIV cтолітті, після падіння Київської Русі сфорувалися три східнослов’янські народності, кожна з яких, мала свою мову. А до цього часу всі розмовляли староруською мовою. Сьогодні ж з’явились джерела, які стверджують про те, що українська мова з’явилася набагато раніше. Про це свідчить україський фольклор, який виник ще задовго до Київської Русі. Тому питання виникнення української мови до цих пір досліджується вченими. А от розповідь про роки заборон та пригнічення української мови, ні в кого не викликали сумніву. Протягом чотирьох сторіч різними указами, постановами, законами, мова нашого народу зазнавала утисків. Але не зважаючи на указ Петра І, Катерини ІІ та Валуєвський циркуляр українська мова ввібрала у себе найкраще, наймудріше, та найвеличніше значення. Адже сьогодні українською розмовляють мільйони громадян, які живуть в Україні та по за її межами.

Цікавим було повідомлення про постать Нестора-Літописця. Він був ченцем Києво-Печерського монастиря і вважався найосвідченішою людиною у Київській Русі. Постійно прагнучи духовної чистоти у думках та ділах, перебуваючи у молитвах він написав праці про «Життя святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського», які були для нього взірцем для наслідування. Всесвітню славу Нестору-Літописцю принесла «Повість врем’яних літ», в якій описане життя Київської Русі. Нестор-Літописець постійно закликав свій народ до читання та навчання вважаючи це користю для кожного. Багатьох з нас, хто має хист до науки та захоплюється читанням, можна назвати послідовниками Преподобного Нестора-Літописця.

Ті, хто підготував повідомлення, прийнявши участь у відзначенні дня української мови та писемності розуміє, що перед сучасним поколінням є завдання – примножувати та зберігати неоціненний скарб свого народу.