Неперевершений, блискавичний, геніальний Федір Шаляпін! Його незвичайний голос і талант підкорив серця мільйонів.
Неймовірно, як напротязі одного життя, зміг цей син російського малоосвідченого селянина з Казані здійснити переворот в оперному мистецтві. Він народився в 1873 році , а помер в 1938. З тих часів канули в Лєту імена багатьох великих, а голос Шаляпіна і сьогодні цікавить сучасників.
Він піднявся з темних народних глибин і став володарем людських душ. Витоки шаляпінського виняткового дару – в російській народній культурі. З дитинства мати співала народних пісень, чув він їх під час нелегких мандрів від бурлаків,селян, різного робітничого люду. Від народної пісні Шаляпін перейняв безмежність і широту, співучість, розмах і гумор, нестримну веселість. Геній Шаляпіна допоміг йому проникнути в самий дух російського пісенного слова, увібрати його незвичайну яскравість, красу і неповторність. Слухаючи, як Федір Іванович співає «Дубинушку», «Ніченьку», «Прощавай, радість», «Вздовж по Пітерській» раптом розумієш, звідки з’явились ці зворушливі і пережиті, глибинні інтонації ніжності, проникливість і лагідність виконання; а також відчайдушно – молодецькі «Ех!», «Ой!», «Ха – ха –ха!», неозорі, безмежні, незбагненні разом міць і широчінь! – «да у-уууухнемм…»
Шаляпін відкрив нову еру у вітчизняному музичному театрі, підніс російську оперу на небувалий світовий рівень. Він дивовижно і органічно зумів об’єднати обидва найважливіші принципи оперного мистецтва – музичний і драматичний - підкорити свій трагедійний дар, виняткову сценічну пластику і глибоку музикальність єдиному художньому задуму. Він був, мабуть, єдиним в свій час оперним виконавцем , який не тільки чудово співав, але й чудово грав свої ролі на рівні уславлених драматичних акторів.
В репертуарі Шаляпіна п’ятдесят три геніально зіграних ролі світового і російського репертуару. В Росії , насамперед, Шаляпін прославився в басових партіях російських опер, таких як «Борис Годунов» з відомої опери М.Мусоргського, Іван Грозний в «Псковитянці» М.Римського – Корсакова, Мельник в «Русалці» О.Даргомижського . Серед кращих партій в західноєвропейській опері - Мефістофель («Фауст» і «Мефістофель»), Дон Базиліо («Севільський цирюльник») , Лепорелло(«Дон Жуан»), Дон Кихот («Дон Кихот»).
Шаляпін ніколи не ототожнював Батьківщину з політичним режимом. Він ненавидів посягання на його духовну свободу і тому змушений був провести частину свого життя на чужині. Проте до кінця свої днів залишався російським громадянином.
Божественна краса голосу Шаляпіна підкорювала слухачів всіх країн. Його високий бас з оксамитовим м’яким тембром звучав повнокровно, потужно і володів багатющою палітрою вокальних інтонацій. Звукозаписи його співу є запитаними і сьогодні.
Згадати видатного співвітчизника зібралися постійні читачі міської бібліотеки. Ретро – бенефіс під назвою «Про що розповіла стара платівка», дав змогу насолодитися прекрасним голосом Ф.І.Шаляпіна, дізнатися цікаві факти його насиченого життя.
Милуючись білявим красенем на фото, який співає нам зі старої платівки , ми знову і знову поринаємо у світ прекрасної музики і говоримо: «Браво, Федір Іванович! Браво!»
Він піднявся з темних народних глибин і став володарем людських душ. Витоки шаляпінського виняткового дару – в російській народній культурі. З дитинства мати співала народних пісень, чув він їх під час нелегких мандрів від бурлаків,селян, різного робітничого люду. Від народної пісні Шаляпін перейняв безмежність і широту, співучість, розмах і гумор, нестримну веселість. Геній Шаляпіна допоміг йому проникнути в самий дух російського пісенного слова, увібрати його незвичайну яскравість, красу і неповторність. Слухаючи, як Федір Іванович співає «Дубинушку», «Ніченьку», «Прощавай, радість», «Вздовж по Пітерській» раптом розумієш, звідки з’явились ці зворушливі і пережиті, глибинні інтонації ніжності, проникливість і лагідність виконання; а також відчайдушно – молодецькі «Ех!», «Ой!», «Ха – ха –ха!», неозорі, безмежні, незбагненні разом міць і широчінь! – «да у-уууухнемм…»
Шаляпін ніколи не ототожнював Батьківщину з політичним режимом. Він ненавидів посягання на його духовну свободу і тому змушений був провести частину свого життя на чужині. Проте до кінця свої днів залишався російським громадянином.
Згадати видатного співвітчизника зібралися постійні читачі міської бібліотеки. Ретро – бенефіс під назвою «Про що розповіла стара платівка», дав змогу насолодитися прекрасним голосом Ф.І.Шаляпіна, дізнатися цікаві факти його насиченого життя.
Милуючись білявим красенем на фото, який співає нам зі старої платівки , ми знову і знову поринаємо у світ прекрасної музики і говоримо: «Браво, Федір Іванович! Браво!»
Его голос описывали так: «Он пел с такой задушевностью и размахом, что, казалось, поет вся Россия».
ВідповістиВидалити