Дорога правди - це дорога болю

В січні цього року Василеві Стусу виповнилося б 75. Але, як і Шевченко, Стус прожив лише 47 років. Як і Кобзар, поневірявся по тюрмах і засланнях. Як і Тарас – був незламним. Він поклав своє життя за Україну, за честь і гідність кожної окремої людини.
Він вірив, що прийде час, коли народ стане справжнім, а не декларованим господарем у своїй країні, що по – спражньому розквітнуть українська мова і культура, що кожний відчує себе громадянином і патріотом. Василь Стус не плекав у собі національні болі і не шукав винуватців своїх негараздів серед сусідів. Володіючи надзвичайно широким кругозором, Стус вільно почувався у світовій культурі і жив там повнокровним життям. Він стежив за літературними новинками, добре знав історію філософії, естетики і релігії.
Народжений для великих діянь, він мучився у прокрустовому ложі соцреалізму і не міг знайти там собі місця. У «самвидаві» він не утвердився і не знайшов своєї теми. У поезії він програвав на тлі гострої публіцистики 60-их років. Переклади Рільке були перекладами для майбутнього. А от заяви протесту митець писав часто. Багато людей, які бачили й розуміли, що коїться в нашому суспільстві, ховали свій протест глибоко в душах, а Василь Стус використовував будь –яку нагоду, аби висловити цей протест. Він завжди поводився як вільна людина.
Світлій пам’яті талановитого поета, блискучого перекладача, безкомпромісної людини, великого патріота і правдолюба Василя Стуса присвятили свій вечір старшокласники ЗОШ №1, який відбувся 20 березня у приміщенні школи. Непересічна особистісь митця продовжує хвилювати молодь. Чуттєво, з невимовним трепетом учасники вечора зіграли, вірніше сказати «прожили» ролі з тогочасного оточення поета. Це і сестра Марія ( Вікторія Ясинська), однокурсниця Зінаїда Кононученко (Тетяна Вдовиченко),товариш Юрій Покальчук (Олександр Крицький), кохана дружина Валентина (Уляна Поліщук), начальник тюрми Долматов (Герман Бентковський) та і сам Стус (Леонід Стахов). Ведучі вечора Серафим Філіповський та Анастасія Клочківська зуміли створити на сцені атмосферу історичної правди. Яким був Василь Стус перед самим собою, ми дізналися з його поезій у прочитанні Аліни Барановської, Анни Давидчук, Анни Жучкової. Спогади Максима Чорновола читав Роман Костюченко. Прозвучали пісні на слова поета у виконанні Анастасії Тищенко та Леоніда Стахова.
Бог не часто дає нам велетнів духу і таланту. Це гордість і слава нашого народу, на прикладі яких виховуються прийдешні покоління. Все життя йшов Стус до України, до свого народу, несучи на плечах хрест правди і сумлінь, знаючи, що сходить на Голгофу.
«Час любити Україну!» - піснею групи «Скай» закликали у фіналі учасники вечора всіх присутніх.
Тішить серце те, що у нас зростає прекрасна небайдужа молодь, яка любить свою Україну і шанує її Пророків, а праця педагогів та бібліотекарів не є марною.