Голод 1932-1933рр. став величезною катастрофою для нашого народу. Адже за цей період людські втрати в Україні склали від 7 до 10 мільйонів чоловік, з них 3 мільйони – діти.
Заморена голодом людина швидко деградувала як особистість, перетворюючись на піддатливу й слухняну маріонетку, якій абсолютно байдуже, що діється навкруги. Фотографії тих часів шокують виглядом малих дітей з кінцівками, як у скелета, що росли із опухлих, мов кулі, животів. Перед смертю люди часто божеволіли. Голодна смерть ходила від хати до хати. Селяни вмирали на вулицях, на полях, на шляхах, у холодних будинках, поодинці і цілими сім’ями. Села оніміли і лише іноді ледь чутний стогін порушував тишу. Голод призвів до широкого розповсюдження гострих інфекційних захворювань, заражень, масових отруєнь. Спустошені села занепали. Майже в кожній другій оселі вікна були забиті дошками навхрест. Колись, начебто зовсім недавно, чепурні двори тепер заростали лободою, плоти похилилися. Земля втрачала своїх господарів.
Голодомор, наче страшний, ненаситний молох, поглинув мільйони людських життів. Вже майже не залишилося тих, хто на власні очі бачив ті страхіття, але народна пам'ять про жахливий голод не вгасає, жагучим болем пронизуючи свідомість поколінь.
До Дня пам'ятi жертв Голодомору бібліотекарі читального залу центральної міської бібліотеки організували виставку-свідчення «На хресті голодомору». Відвідувачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з документами, свідченнями очевидців, висновками істориків про ті страшні події, які ми не маємо права забувати заради нашого майбутнього.
25 листопада в ПТЛ №3 для юнацтва було проведено вечір-реквієм, на якому бібліотекарі філії №6 з болем розповідали про важку долю дітей і дорослих, які стали свідками геноциду, і долю тих, хто не зміг вижити.
0 комент.:
Дописати коментар