Царський Указ про статус Бердичева

7 грудня знакова дата для міста Бердичева. В адміністративній розбудові Бердичева робиться наступний крок - 7 грудня 1845 року оголошується указ Його Імператорської Величності Миколи І, яким Бердичеву надається статус міста.
Одночасно Бердичів з навколишніми селами стає центром однойменного повіту. Цим же указом в місті створюється Міська Дума і Магістрат. Мабуть Президент України орієнтувався на цю подію, коли видавав в 2000 році Указ про щорічне відзначення Дня місцевого самоврядування. Ну, звичайно, це жарт.Отримання Бердичевом статусу міста сприяло подальшому розвитку промисловості. За даними 1845 року тут було: 8 цегелень, 4 миловарні, пивоварня, 2 свічкових, воскоробний та маслоробний заводи, каретна, кортова, макаронна й 6 капелюшних фабрик. В цьому ж році в Бердичеві, в приміщенні на розі вулиць Махнівській та Училищної (нині на розі вулиць Свердлова та Лілії Карастоянової) починає свою роботу кінна пошта. У місті на цей час проживала 41 тис. мешканців, в той час, як у Києві - лише 50 тисяч. Бердичів у наступні десятиліття стає п’ятим за кількістю населення містом України. Більшими були лише Київ, Харків, Миколаїв та Одеса. Широкого розвитку у Бердичеві набули ремесла.
Описати історію міста можна по-різному. Це може бути коротка оповідь, а може бути більш поглиблене дослідження як про місто, так і про людей, що його населяють. Історія його так повноводна, як річка Гнилоп’ять, що тече міськими берегами. Тому повторюсь словами Шолома Алейхема «Если бы вся Гнилопять была бы из чернил, то чернил не хватило бы, чтобы описать Бердичев». Завітайте до нас і ви в цьому переконаєтесь.