Перша п’єса «97» принесла славу непересічного драматурга.
Прем’єра відбулася в 1924 році і мала тріумфальний успіх на сцені Харківського театру імені Івана Франка, а згодом - й у інших театрів; набула значної популярності за кордоном: 1925 р. постановку здійснено в Нью-Йорку та інших містах США.
Про автора одразу заговорили в пресі провідні критики і мистецтвознавці. Твір обговорювався на творчих вечорах і у державних колах. То був реалізм нової проби, неприкрашена правда страшної доби – аж до замовчуваного десятиліттями нелюдського голоду в Україні (1921-1922 рр.), до випадків канібалізму, фактів безвихідного самосуду, спричиненого трагедією. Дві руйнівні сили зійшлися у просторі п’єси: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Село, змальоване Кулішем, розколоте на два ворожих табори, як і вся Україна тих часів, де кожен до кінця боронив свою правду.
Близькі за тематикою наступна п’єса М.Куліша «Комуна в степах» (1924) та соціальна драма «Прощай, село»(1933), що складають своєрідну трилогію з життя села періоду колективізації 1920-1930 рр. минулого століття.
За одинадцять років безперервної письменницької діяльності (1923-1934) драматург створив майже півтора десятки п’єс. І кожна з них -непересічне явище в українській драматургії.
Творчий шлях письменника-драматурга обірвався раптово: у грудні 1934 року, під час похорону його найближчого друга І. Дніпровського, Миколу Гуровича заарештували. Вилучили листування, різні документи і рукопис останньої п’єси «Такі», доля якої до сьогодні лишається невідомою. У березні 1935 року тяжко хворого на туберкульоз Куліша засудили до десяти років позбавлення волі з відбуванням строку на Соловках. Та нікому з в’язнів не довелося бачити його в тій похмурій фортеці за Полярним колом. Ця обставина сприяла виникненню чуток, пліток, загадок. Фальсифікувалася навіть дата смерті М.Куліша. Але документи судово-слідчої справи свідчать однозначно «особлива трійця» УНКВС Ленінградської області Постановою №83 від 9 жовтня 1937 року винесла Кулішу смертний вирок. Розстріляно видатного драматурга разом з багатьма відомими українськими діячами літератури та культури 3 листопада 1937 року.
4 серпня 1956 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР письменника реабілітовано
Про автора одразу заговорили в пресі провідні критики і мистецтвознавці. Твір обговорювався на творчих вечорах і у державних колах. То був реалізм нової проби, неприкрашена правда страшної доби – аж до замовчуваного десятиліттями нелюдського голоду в Україні (1921-1922 рр.), до випадків канібалізму, фактів безвихідного самосуду, спричиненого трагедією. Дві руйнівні сили зійшлися у просторі п’єси: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Село, змальоване Кулішем, розколоте на два ворожих табори, як і вся Україна тих часів, де кожен до кінця боронив свою правду.
Близькі за тематикою наступна п’єса М.Куліша «Комуна в степах» (1924) та соціальна драма «Прощай, село»(1933), що складають своєрідну трилогію з життя села періоду колективізації 1920-1930 рр. минулого століття.
За одинадцять років безперервної письменницької діяльності (1923-1934) драматург створив майже півтора десятки п’єс. І кожна з них -непересічне явище в українській драматургії.
Творчий шлях письменника-драматурга обірвався раптово: у грудні 1934 року, під час похорону його найближчого друга І. Дніпровського, Миколу Гуровича заарештували. Вилучили листування, різні документи і рукопис останньої п’єси «Такі», доля якої до сьогодні лишається невідомою. У березні 1935 року тяжко хворого на туберкульоз Куліша засудили до десяти років позбавлення волі з відбуванням строку на Соловках. Та нікому з в’язнів не довелося бачити його в тій похмурій фортеці за Полярним колом. Ця обставина сприяла виникненню чуток, пліток, загадок. Фальсифікувалася навіть дата смерті М.Куліша. Але документи судово-слідчої справи свідчать однозначно «особлива трійця» УНКВС Ленінградської області Постановою №83 від 9 жовтня 1937 року винесла Кулішу смертний вирок. Розстріляно видатного драматурга разом з багатьма відомими українськими діячами літератури та культури 3 листопада 1937 року.
4 серпня 1956 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР письменника реабілітовано
посмертно за відсутністю складу злочину.
Серед українських драматургів 1920 – початку 1930 років Микола Куліш став найпомітнішою постаттю. Він збагатив українську драматургію новими засобами національно-психологічного письма і створив новий тип національно-політичної драми.
Серед українських драматургів 1920 – початку 1930 років Микола Куліш став найпомітнішою постаттю. Він збагатив українську драматургію новими засобами національно-психологічного письма і створив новий тип національно-політичної драми.
0 комент.:
Дописати коментар