Польща стає ближчою

Увага поляків до нашого міста не випадкова, адже в Бердичеві проживає одна з найбільших на Житомирщині польських громад. Чимало бердичівлян нині навчаються та працюють у Польщі. Проведення Днів польської культури в Бердичеві вже стало доброю традицією. Вперше Дні польської культури були проведені в травні 2000 року. З того часу минуло 15 років. Багато чого змінилося, відійшли у вічність люди, народилися нові покоління українців та поляків. Та незмінно з року в рік поруч із синьо-жовтими прапорами майорять біло-червоні державні символи польського народу, незмінною залишається дружба двох народів, яка знаходить втілення у Бердичеві. Цьогоріч ця подія була ювілейною, але зважаючи на ситуацію, гучних святкувань та помпезних заходів не було. Та вони й не потрібні, адже наша історія пов’язана на стільки тісно, що провести чітку межу між поляками та українцями практично неможливо.

Український рубікон

Однією з неоднозначних сторінок нашої історії є Полтавська битва 1709 року, яка стала вирішальною в багаторічній війні Російської держави проти Швеції. Україні довелося взяти участь у великій Північній війні й понести з свого боку тяжкі втрати, хоч інтереси, задля яких цар Петро І розпочав цю війну були далекі й чужі для України.
27 червня виповнилося 305 років з дня Полтавської битви, битви, що суттєво вплинула на подальший розвиток нашого народу, подія, щодо якої і сьогодні зберігається різне бачення та оцінка. Російські, українські, шведські історики по-різному висвітлюють Полтавську битву. Але одностайні в одному: вона поклала межу в історії Московської та Української держав.
Полтавська битва була однозначно трагедією для шведів, але більшою – для українців. Шведи програли битву супротивнику, який мав значну перевагу в живій силі та гарматах, але вони не втратили ні честі, ні держави. А ось для України наслідком полтавської катастрофи була московська військова окупація і щораз більші обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави. Саме тому українці сприйматимуть Полтавську битву як свою національну катастрофу – символ втрати надії на відродження державності.