На тій далекій, на війні…

Дев'яте  травня – особливий день, а особливо для ветеранів, які пройшли всі жахіття війни: холод, голод, можливість бути вбитими кожної хвилини. Цього свята люди чекали 1418 днів. Стільки днів тривала Велика Вітчизняна війна. За чотири роки загинули мільйони людей, зруйновано міста і села. Немає жодної родини, яку не обійшла стороною ця війна. Довгі чотири роки наші діди і прадіди  боролися за визволення Вітчизни від фашистів. Вони визволили не тільки Україну, а й інші країни Європи. І ось нарешті – Берлін.

Притихле після битв місто, вибухнуло  салютом Перемоги. З радістю перший день миру  святкувала вся країна, весь світ. Люди, покинувши будинки, йшли на вулицю і зустрічали солдат, обіймали їх, цілували, дарували квіти.

Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики і не дає померкнути жодній героїчній сторінці історії перемоги над фашизмом.  А ми, прийдешнє покоління, про їх бойові подвиги, їхнє воєнне життя можемо сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

Багато митців присвятили свої твори темі війни. Це Андрій Малишко, Олександр Довженко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Олесь Гончар, Ліна Костенко та багато інших.

«О пам'яте всесильна всемогутня

Не дай забути тих, кого нема.

Не доведи, о Матінко Пречиста

Щоб в наші душі вкралася зима.

Терзай же душі спогадом жорстоким,

Взивай до серця кожного із нас,

Не дай дивитися збайдужилим оком

На очі матері, що плакала не раз.»

Минуло стільки часу, відколи змовкли останні постріли гармат. Настала тиша, прийшов на нашу землю довгоочікуваний мир, вистражданий найвищою ціною людського життя. Все далі відходять грізні і важкі роки війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові: «Ніхто не забутий, нищо не забуто».

Щоб згадати це велике свято, бібліотекарі філія № 5 зібрали жителів свого району на урок мужності. Зі вступним словом виступила Даніліна Олена Сергіївна – завідувачка філією. Діти, Поліщук Катерина, Помазанський Олександра, Роман Руслан, Постригань Віталій, Марківський Олександр, Довгомуд Влад, Грушко Анастасія читали вірші.

«Війна далека, але пам'ять з нами

Хоч ветеранів мало вже між нас,

Тож дай нам Бог йти мирними шляхами,

У мирі й щасті жити – в добрий час».

Цікавим був сюжет, в якому Дудчик Олена Федорівна розповіла про свою діяльність у партизанському загоні. А наприкінці уроку мужності прозвучали вірші про війну у виконанні авторки Козачук Валентини.

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?!

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять,

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.