Драматургія І.К. Карпенка-Карого – явище самобутнє й оригінальне в українській літературі. У його творчому доробку 18 п’єс та кілька переробок. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії. Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця. Завдяки життєвій правді, яскравості й колоритності цілої галереї персонажів тогочасного суспільства, які прийшли в його твори з самого життя, вмілому використанню фольклорних мотивів, соковитої народної мови, твори І.К. Карпенка-Карого і сьогодні хвилюють широкого читача та глядача. Вони з успіхом йдуть на сценах театрів України, перекладаються різними мовами світу.До мистецьких вершин Карпенко-Карий ішов повільною, але твердою , впевненою ходою, долаючи численні перешкоди, що одна за одною поставали на його життєвому шляху. Захоплення театром виникло у письменника ще в ранньому дитинстві. Під впливом розповідей матері про театр і розмов про нього між гостями, що часто збиралися в будинку Тобілевичів, саме слово «театр» для малого Івана наповнювалось дивною, незвичайною й принадливою силою, будило в серці і радість, і страх, і якусь особливу цікавість.
Про Карпенка-Карого як художника сцени і діяча театрального мистецтва зберіглося мало матеріалів. За роки своєї акторської діяльності Іван Карпович створив цілу галерею своєрідних реалістичних, високохудожніх сценічних образів. Акторський талант Карпенка-Карого не кидався в очі. Його гра була позбавлена ефектних рухів і жестів, які відразу зупиняють на собі увагу глядача. Але разом з тим вона відзначалася технічною досконалістю, життєвою правдивістю, силою почуття, щирістю, глибоким проникненням в психологію героїв і справжньою поетичністю. Тому, напевно, кожний зіграний ним образ був цільним, неповторним.
Іван Франко мав усі підстави назвати його «одним із батьків новочасного українського театру», «визначним артистом», ім’я якого треба поставити поруч з іменами найталановитіших людей театрального світу.
Смертельна хвороба передчасно звела Івана Тобілевича в могилу. Помер він 15 вересня 1907 року в Берліні, згодом тіло великого драматурга перевезено в Україну та поховано на кладовищі поблизу рідного хутора Надія.
Драматург залишив по собі свої твори, що продовжують жити і після смерті автора. З тих творів наступні покоління складають уявлення про письменника, про хід його думки, про силу таланту, визначають його місце в розвитку культури того чи іншого народу. Творчість Івана Карповича підсумувала майже сторічний розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень.
Звичайно, працівники центральної міської бібліотеки не могли залишити поза увагою 170 річчя від дня народження письменника, і організували в читальному залі виставку-вікторину, присвячену життю і творчості І. Карпенка-Карого.
Всі охочі, за допомогою літератури, яка представлена на виставці, можуть дати відповіді на запитання вікторини. Підсумки будуть підведені 5 жовтня, переможці отримають солодкі призи. Чекаємо на Вас.
Мені дуже подобається творчість Івана Карпенка-Карого. Не дарма його твори екранізуються. А також на вистави за його творами збирається чимала поважна публіка.
ВідповістиВидалити