Чорнобиль крізь роки 1986

Днями бібліотечні працівники філії №6 спільно з бібліотекарем  Професійно Будівельного Ліцею  Грицюк Н.М.  зібралися, щоб відзначити річницю Чорнобильської трагедії. Біда трапилась у ніч з 25 на 26 квітня 1986 р.
о 1 год.23хв.

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку «вічну» тему нашої літератури.

Кожен з письменників боляче зізнається, що цей куточок землі вже став неживим. Розкриваючи завісу над «мертвою зоною» письменники не могли сказати всієї правди про Чорнобиль. Адже і на сьогоднішній час є твори, які так і не вийшли друком. Зокрема, це дилогія М.Малахути «Віщун з майбутнього» і «Прощання з Чорнобилем», у якій звучить біль, турбота автора про майбутнє сплюндрованої аварією України.

Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, який зветься Чорнобиль.

Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І плине над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Це страшне свідчення того, до якої біди можуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. Тож не повторюйте помилок. Давайте берегти навколишній світ!