Я молодіть навчуся у весни

Одного квітневого дня у мальовничому  куточку   Житомирщини, в селі Половецькому народився  хлопчик, якого назвали Михайликом. За велінням долі  він  став відомим українським письменником. Сьогодні він - автор численних збірок поезії, книжок прози, публіцистики, лауреат престижних літературних премій: імені Миколи Шпака, Василя Юхимовича, Олександра Олеся, Івана Огієнка; володар почесної відзнаки «Честь і слава Житомирщини» очолює нині Житомирську обласну організацію Національної спілки письменників України. Ім’я його – Михайло Павлович Пасічник.

4 квітня Михайло Павлович переступив свої 60 – зрілості, мудрості і таки статечності. Його поезії – як чисте джерело, своєрідний «спів української душі». Вірші М. Пасічника володіють гіпнотичною силою, яку майже неможливо пізнати і пояснити. Магія віршованого слова створюється талантом поета. Саме магія таланту і народжує магію поезії. Наш український народ образно і влучно сказав про талант: « Іскра Божа». Таку «Божу іскру» має і Михайло Павлович. Талант поета – це, передусім, ненастанна праця над собою – естетична і світоглядна, багатство життєвих вражень, прагнення досконалості письма. Михайлу Пасічнику притаманна висока чутливість до життя і слова. Він не тільки майстер, а й цікава неповторна особистість, а також прекрасний чоловік, батько двох дочок. І  – найбільша  його нагорода   -  п'ятеро  онуків.

Сьогодні Михайло Павлович  - наш гість. До свого ювілею Михайло Пасічник прийшов із великим творчим доробком. Майже всі збірки поета пройняті палкою любов’ю до батьків, до отчого дому, благословенної Богом рідної землі, до людей праці, що живуть поряд з нами. Він справжній співець поліського краю. Звідси, з рідного гніздечка, він черпає свою мудрість і наснагу. Михайло Павлович є автором слів пісні «Україна починається в Бердичеві», яка увійшла до збірника, присвяченого 75-річчю утворення Житомирської області.

У доробку поета багато чудових рядків присвячених природі рідного краю, його ліричні поезії хочеться перечитувати знову і знову. За книгу «Меди молодих медитацій», до якої ввійшли найкращі ліричні твори про кохання, в 2010 році його удостоєно Всеукраїнської літературної премії імені Олександра Олеся. Наприкінці минулого року світ побачив ще одну збірку  його  поезій «У вільх цих кров моєї групи».

З усіх творчих пошуків, можливо, найважчий – знайти себе. Михайло Пасічник себе знайшов і зумів залишитися самим собою, адже поету не можна залишатися байдужим, важливо не зачерствіти душею, не збідніти серцем. Своїми поезіями він закликає людей бути добрішими, несе їм ідеали Справедливості, Вірності, Кохання. Найбільшою прикрасою його віршів є правда, що пульсує, як блукаючий нерв.

У віршах  Михайла Павловича багато життєвої мудрості та філософського змісту. Одним – двома реченнями своїх поетичних мініатюр він змушує читача замислитися над такими вічними поняттями як сенс життя, плинність часу, всепереможна сила любові. Ніхто не скаже краще про поета, ніж його твори.

Прискорення провокувало нас

Не раз в житті, ой лишенько, не раз!

Але ніхто не пробував на світі

Сповільнити чи зупинити час.

Травичка, глиця, - прохолодний мох,

І дуб тисячолітній, що не всох, -

І сонце в небі, й вітер, і суниці…

Не сумнівайся – все це творить Бог!

Весь світ читав Шевченків заповіт –

Сховайте і вставайте, і порвіть!

Чому ж ми й досі носимо кайдани,

Дивуючи цим всенький білий світ?

Він зна, заради чого жить,

Й живе заради цього, -

Ледачий знає, що робить,

Щоб не робить нічого…

Я молодіть навчуся у весни,

Не сивіти навчуся у сосни,

А в кого я навчуся не вмирати?

Не скаже Час – учитель мій сумний.

Прикривши посмішкою рот,

Судьба моя лукава

Вмикає лівий поворот

І поверта направо…

Волошки – не бур’ян, не квіти навіть,

Й хоч з них не буде хліба на столі,

Волошки – не бур’ян , волошки – пам'ять

Небесного походження Землі.

Коли нас в житті залишає щось чисте,

Тоді тільки свій помічаємо бруд.

Крім того, що люблю, нічого

Тобі не заподіяв злого.

Червоніть не соромно, дитино,-

Соромно в житті не червоніть.

Перепливу через ріку Печаль,

Переживу свій страх, свій біль, свій жаль.

Сльозу ковтну, візьму її на сміх,

Слова знайду, щоб не сказати їх…

З вітальним словом виступив перший заступник міського голови Іван Омелянович Демусь. Привітати свого земляка приїхали учні та вчителі Половецької школи, члени профкому працівників освіти міста. Зворушливим був виступ доньки поета Олени Лук’янюк, яка сказала на адресу батька багато теплих слів.

Ми всі без винятку його палкі шанувальники. На слова М.Пасічника написано чимало пісень. До криниці його поетичної творчості зверталися композитори Олесь Коляда, Лариса Бойко, Сергій Ігнатенко. 

60 – це розквіт таланту, це лише два рази по 30. Ми щиро вітаємо поета-земляка з ювілеєм, зичимо міцного здоров’я, нових творчих вершин, поетичного натхнення! Ми завжди раді зустрічі з Вами у стінах бібліотеки.

Відеосюжет телерадіокомпанії ВІК