Весна
– найрадісніша, найцікавіша, творча, життєдайна пора року.
Не випадково саме
навесні ми відзначаємо Всесвітній день поезії. У 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було
вирішено відзначати його 21 березня.
Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира
цієї організації. Щороку цього дня
творчі люди збираються разом, щоб поділитися власними поезіями та
висловити свої почуття та емоції. З
цікавістю відзначили день поезії і читачі бібліотек – філій №1 та №5, яких бібліотекарі запросили на
поетичний слем «Поезія – криниця невичерпна».
Присутні
читали вірші класиків та сучасних українських поетів. Поетичне слово, народжене
чистою музикою серця, торкається струн душі кожного. Поезія та музика дуже
близькі, вони завжди ідуть поруч. І часто зливаються в єдину гармонію пісні. З
великим задоволенням присутні слухали записи пісень на вірші Ліни Костенко у
виконанні Ольги Богомолець.
На
зустріч була запрошена місцева поетка Валентина Козачук. Вона розповіла
присутнім про свою творчість, поділилася тим, що хвилює її сьогодні, розповіла
про плани на майбутнє. Її вірші переповнюють почуття звичайної жінки, що живе
поряд з нами. Лірична, трохи сентиментальна поезія, в якій героїні так хочеться
щастя. Вона кохає так сильно, що навіть природа навколо неї метафоризується і
перетворюється. Як же висловити власні думки і почуття, віднайти свою
ідентичність? Тільки за допомогою поезії, адже це розмова серця з серцем. А ті,
хто пише поетичні рядки, запалюють вогонь любові до всього прекрасного і
доброго.
Поезія Валентини
Козачук – це чудове поєднання лірики кохання і віршів, які присвячені природі,
рідному краю.
не маючи слів.
Як люблю я тебе, мій
краю
О! Прекрасний і
рідний мій.»
А ці рядки
виплескують весь біль, що переповнив
душу поетеси – біль за рідну землю, біль за людей, на долю яких випали жахіття
сучасної війни.
Під Донецьком в полях
немає трави,
Не росте ні бур”ян,
ні квіти.
Пахне порохом, смертю
Земле, ти не
дощем, а кров”ю полита!
- Хлопці, хлопці,
куди ви йдете?
Жебонить розбита
дорога,
- За Вітчизну! За
Матір - слово святе,
А в душі зростає
тривога…
День поезії – це
свято не тільки для поетів, а й для всіх шанувальників високого слова, високого
почуття, високої думки, свято творчості і краси. Ми вважаємо, що поетичне слово
завжди буде потрібне людям, адже воно несе розуміння життя, розраду і добро.
0 комент.:
Дописати коментар