Жоден з відомих церковних діячів XX ст., мабуть, не удостоївся таких різних оцінок, як митрополит Андрей Шептицький – глава УГКЦ. Донедавна він у більшості публікацій звинувачувався у зраді народних інтересів, у пропаганді ідей українського буржуазного націоналізму, спробах відірвати українську церкву від російської та в багатьох інших «гріхах». У численних збірках архівних документів переважали підібрані матеріали негативного змісту.
Митрополит Андрей Шептицький. Хто ж він насправді? Доктор філософії, права й теології, котрий упродовж 44 років вів крізь шторми і бурі суспільних катаклізмів корабель української греко-католицької церкви? Чи щиро й об’єктивно писав про свою місію на землі : «Я дуже хотів би обтерти сльози з очей тих, які плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий чи немічний, уздоворовити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний! Я хотів би стати всім для усіх щоби всіх спасти, нехай нині умру, нехай у вічності, не зазнаю щастя, нехай відлучений буду від христа аби лише ви брати мої по крові були спасенні!».
Своїм життям, своїми діями і писаннями митрополит переступив кордони України та ввійшов в історію Вселенської Церкви як одна з її найвизначніших постатей. Хоч вийшло чимало праць про його життя і діяння різними мовами світу, але ще й досі немає монументальної монографії про митрополита Андрея Шептицького. Він був неперевершеним знавцем людської душі взагалі й національним психологом зокрема. Час владицтва митрополита Андрея Шептицького — окрема епоха в історії української греко-католицької церкви. Це передусім час війн та їхніх жахливих наслідків. Минуло багато років як прийшли до мирян послання Андрея Шептицького. Вони сповнені високої віри в людину та її духовну неперебутність. Але сьогодні як ніколи, в нашу розбурхану добу, його послання не втратили актуальності.
Послання “Не убий” було написане під час другої світової війни, яка перевершила своєю жорстокістю всі інші війни. То були жахи: бомбардування цивільного населення, масове винищення євреїв у різних країнах, знущання з полонених чужих армій, страшний терор, арешт і розстріли, вивіз до таборів смерті й висилка на примусові роботи до Німеччини. Сподівання на краще з приходом німців, яких населення Галичини привітало як визволителів, захиталося з перших же днів. Митрополит Андрей був вражений сваволею нацистського уряду, який почав господарювати на українських землях, як на своїй власній.
Шептицький звертався до високих німецьких чинів у приватних розмовах, а потім письмово в протесті “Не убий”. Зрозуміло, що послання було осудженням масового знищення людей окупаційною владою. Тільки авторитет і похилий вік митрополита врятували його від покарання з боку фашистів. «Світ гине з браку любові, гине з людської ненависті». Отже, митрополит засуджував вбивства, терор без огляду на те, хто їх скоїв і допустив. «Християнин і не тільки християнин, а кожна людина, обов’язана з людської природи в любові ближнього». Й ще: «Як довго не буде між нами християнської єдності, так довго послабіший противник буде від нас сильніший».
Сьогодні ми намагаємося осягнути феномен митрополита. Нам ще належить відкрити для себе цю постать, бо упродовж десятиліть архіви владики були заточені в спецхови. В Україні ще мало поширені його твори, листи, документи, які стосуються постаті митрополита Андрея, його життєвого шляху. І це є суттєвою перешкодою для пізнання й розуміння видатної людини, її непорушного авторитету світового масштабу, її впливу на духовний, суспільно – політичний, культурний розвиток українського народу.
Аби донести до мешканців Бердичева інформацію про Велику Людину – митрополита Андрея Шептицького, бібліотекарі центральної міської бібліотеки підготували виступ на місцевому радіо.
0 комент.:
Дописати коментар