Упродовж багатьох десятиліть про депортацію корінних народів Криму ми знали дуже мало. Інформація про втрати виселенців ретельно приховувалася, на багатьох матеріалах впродовж років стояв гриф «таємно».
Депортація почалася 18 травня о 3-й годині ранку і завершилася 20 травня. У ході червневих акцій були депортовані вірмени, греки і болгари. Майже половина переселенців загинули в місцях висилки від інфекційних хвороб та голоду. Багато людей померло ще в дорозі. Їх ніхто не хоронив, а просто залишали на роз'їздах або уздовж залізничних колій. Тих, кому пощастило вижити, чужина зустріла ще однією бідою. Людей поселяли в землянках, вода була взагалі непридатною до вживання. Понад 30 тисяч кримських татар померли на чужині ще до завершення війни. Загальна кількість корінного населення, вигнаного з Криму, сягає 200 тисяч осіб.
Тим, хто залишився, десятиліттями довелося боротися за можливість повернутися на свою історичну батьківщину. Починаючи з 1989 року кримли поступово почали відновлювати свої права. Але з березня минулого року-нова окупація, новий режим, який багато у чому нагадує той, проти якого кримські татари боролися кілька десятиліть. Сьогодні ми проводимо паралелі між подіями на півострові у 1944 і в 2015 рр. Новий окупаційний режим нагадує 50-ті роки радянської влади: знову цензура, прослуховування, стеження. У чомусь він, можливо, навіть і гірше, адже тоді незгодних ув`язнювали, але то була процедура. А зараз люди просто зникають. На сьогоднішній день вже 18 кримських татар в Криму зникли безслідно. Сьогодні знову кримці змушені покидати рідні землі.
71-а річниця депортації кримськотатарського народу відзначається в Україні на державному рівні. До анексії Криму Росією в ці дні у Сімферополі щороку проводили Всекримський жалобний мітинг. У ньому брали участь десятки тисяч людей. Цього року жалобні заходи не проводились, бо російська влада Сімферополя офіційно відмовила Меджлісу.
Кримським татарам знову доводиться боротися за свої права. Вони не скорилися агресору і продовжують боротьбу за своє європейське майбутнє. Одним із провідників кримськотатарського національного руху є Мустафа Джемілєв. Все своє життя він присвятив боротьбі за права свого народу. За свої політичні погляди він був виключений з інституту та сім разів був засуджений. Всього політик провів п'ятнадцять років у місцях позбавлення волі. Декілька разів він голодував. Його найтриваліше голодування продовжувалося 303 дні. Коли Надія Савченко оголосила протестне голодування, він написав льотчиці листа з проханням припинити голодування. Льотчиця відповіла Мустафі Джемілєву, що вона має достойний приклад для наслідування. У своєму листі Надія написала: "Для мене приклад – це Ви! Я ще не так довго голодую, але витримаю стільки, скільки буде потрібно, щоб і мій народ мав право бути українцями на Українській Землі! Якби не ваш вчинок, можливо Ваш народ ніколи не зміг би повернутися на свою землю. Україна переможе! Я вірю!"
Цими днями в багатьох країнах проходять пам’ятні заходи, присвячені трагічним подіям 1944 року. Долучилась до них і центральна бібліотека. Працівники відділу обслуговування юнацтва спільно з вчителем історії та бібліотекарем ПТНЗ № 12 провели для учнів історичну годину «Довгий шлях додому».
Ми пишаємося мужністю і стійкістю кримськотатарського народу і прагнемо продемонструвати усім, що ми солідарні з ним у його боротьбі за відновлення своїх прав і збереження національних традицій.
0 комент.:
Дописати коментар