ДоброНосики - справжні козачата

Останнім часом патріотичному вихованню підростаючого покоління приділяється неабияка увага. І це цілком виправдано і справедливо: війна, таки в країні війна. Єдине, що печалить: на болючих і страшних прикладах порою доводиться вчити нашу молодь: бо знову-таки – війна…
Але, думається, багато хто погодиться: діти можуть ще нас багато чому навчити. Вони, як каже сучасна молодь, - «у темі», вони – справжні патріоти, вони із зацікавленістю та вдумливістю вивчають історію рідної країни. Доказом цьому став нещодавно проведений у рамках клубу «ДоброНосики» захід, присвячений Дню козацтва та Дню захисника Вітчизни.

Здається, тема ця – говорена-переговорена. Але то на перший погляд. Адже, якщо знайти цікаві незаїжджені факти, то можна збагатити знання дітей, цікаво подати матеріал, та ще й захід урізноманітнити новими формами роботи.
Наші ДоброНосики-козачата із поставленим завданням справилися на «відмінно». Були вони, як ніколи, активні, серйозно налаштовані і такі обізнані, що від їх дорослих висловлювань та настрою мурахи просто «скакали» по шкірі, а у скронях молоточки вибивали у такт: «З такими нащадками можна у вогонь, і воду… З такими не страшно за майбутнє країни…»
Кожне питання – і десятки рук, підкинутих угору…
Деякі питання не встигали зачитувати – загальна дострокова відповідь…

Скажіть, чи кожен з дорослих може миттєво перерахувати «козацькі клейноди» або музичні інструменти, що використовували козаки? Багато хто із нас зможе дати відповідь, чи усі козаки мали право носити оселедець, або ж перелічити усіх гетьманів? Чи кожен здатен заспівати справжню козацьку пісню? Вже не кажучи про те, наскільки мудро трактували діти козацькі прислів’я.

Особливо вдало виходила у наших козачат командна робота: чи то зліпити особливі козацькі вареники, чи то придумати нові прізвища для «вільних» вояків.