Витоки слов’янської писемності

День української писемності та мови - свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. 

Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людським намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.

Активно долучились до проведення свята працівники абонементу центральної міської бібліотеки. Вони для користувачів провели інформаційну відеогодину «Витоки української писемності». Зворушили серця присутніх вірші українських поетів про рідне слово Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка та сучасних поетів. Закінчилося свято показом відео сюжетів про Преподобного Нестора-Літописця та українську писемність та мову.

Мовну гру-подорож «Незвичайні випробування у країні Мовознавців» провели працівники дитячої бібліотеки, вікторину «О слово рідне! Українське слово!» філія №2 

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Причасти мене розмовою
Українською мовою.
Зачаруй мене славнозвісною
Українською піснею. 

Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься. 

Бережімо, шануймо рідну мову, - цей невмирущий голос України!